Кому в школу, кому в гори

Цього 1 вересня, діти з міського осередку "Дитячого альпійського руху України" та ГО "Ольбери" пішли не на перший дзвоник у школу, а в похід Карпатами. Цього разу маршрут був запланований масивом Горгани, які складаються із великих брил каменю (горгів), їх так називають місцеві із за того що коли ці каміння рухаються (весною як сходить сніг) виникає грохіт (горготати, горготіти), гучний шум.

По цим камінням важко й небезпечно ходити, особливо коли вони намокають, різнокольоровий (зелений та червоний) лишайник який вкриває ці горги, стає слизьким після дощу. Але краєвиди які відкриваються коли виходиш із лісу на величезні кількасотметрові язики каміння, які сходять з вершини хребтів донизу, не зрівняються ні з чим, просто дух захоплює від мальовничого пейзажу. Також особливістю цього масиву є високогірна рослинність, вище півтори тисячі метрів на каменистому грунті росте гірська сосна, яка густо стелиться по землі і виростає на вище чотирьох метрів, крізь яку дуже важко пробиратись. Погодні умови також додавали екстриму нашому походу, всім відомо, що чим більша висота, тим нижча температура повітря, а дощі це взагалі нормальне явище для Карпат, і коли приходиться в дощ форсувати здається маленьку річечку зі стрімким потоком, який ледь не збиває з ніг, відчуваєш себе героєм якогось пригодницького фільму. Все ж ми так довго чекали цього походу, що просто не могли надихатися чистим гірським повітрям.

Скільки часу потрібно щоб змінився рельєф? Мені здається, деколи вистачає рік два. Коли заходиш на стежку, якою вже давно ніхто не ходив, окрім диких звірів на певних відрізках, вона дуже швидко заростає, природа бере своє. Або коли виходиш на нову дорогу, якої нема на жодній мапі, бо її цього річ зробили лісовози. Доречі шум бензопили, то десь далеко, то геть поряд було чути постійно. Карпати таки їдуть до Європи.

Були й моменти цілковитого задоволення, коли виходиш на вершину гори (Горган Ілемський 1586 м, Яйко-Ілемське 1680 м, Молода 1723 м, Сивуля 1837 м), дивишся як з більш ніж двадцятиметрової висоти падає вода на Манявському водоспаді, або просто їси смачнючу кашу із свіжими карпатськими білими грибочками ввечері біля багаття, відпочиваючи після насиченого екстримом та красою дня.

Цей похід був справді складним, понад 150 кілометрів із складним рельєфом, із великим набором та втратою висоти майже щодня, із складними погодними умовами, наприкінці походу за вечірнім чаєм із сушеним лимончиком, кожен сказав: саме такі походи запам’ятовуються на все життя, саме в таких умовах всі почуття відкриваються та сто відсотків, проявляються всі найкращі риси характеру, всім тілом відчуваєш що ти живеш. Коротше кажучи, усім сподобалось і з нетерпінням чекатимуть нового походу, нових вражень.

Хочемо згадати відділ у справах сім’ї, молоді та спорту, та подякувати за підтримку та можливість побувати у ще одному поході, і прожити ці незабутні дні.

Старійшина громадської організації «Ольбери» О.Бутеєць